Закон про дезінформацію — боротьба за здоровий глузд або репресії свободи слова? І чи потрібне переслідування за “просто слова”?
ЗМІ — це не просто інструмент інформування. Це ще й формування громадської думки. І така діяльність має бути поєднана з певною відповідальністю. Як мінімум, у разі умисної дезінформації, підміни чи перекручування фактів, маніпуляції громадською думкою та суспільною свідомістю.
Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський каже про Закон про дезінформацію як про тимчасовий захід — який украй необхідний в умовах нестабільної політичної ситуації, зокрема, у східній частині країни та Криму. І під дезінформацією Бородянський має на увазі таку інформаційну підміну, яка шкодить національним інтересам.
Новий етап суперечок навколо свободи слова в Україні почався з підозри Фединій та обшуків у Звіробій. Народна депутатка та волонтерка на камеру казали такі речі, які можна розцінювати як загрозу, та й не аби кому, а самому Президентові України. Тож ДБР саме так і розцінили, що вельми закономірно. І це нормальне явище — можете подивитись у інших країнах.
Але представники “Європейської Солідарності” розгледіли в діях ДБР і політичні репресії, і пригнічення свободи слова. А також заявили, що якби не та свобода слова, яку вони забезпечили в якості депутатів восьмого скликання, то сьогоднішня політична еліта до влади ніколи б не прийшла.
Ольга Василевська-Смаглюк, іще нещодавно журналістка, а нині народна депутатка від “Слуги Народу”, навпаки, вважає, що в Україні свобода слова вже вийшла за межі розумного. І з цим щось потрібно робити. Як мінімум — фільтрувати мовлення, опираючись на базову повагу.
#stoppolitcor #вибори2019 #выборы2019