З технічних причин “Слуга народу” відклала сенсорну кнопку для голосування у парламенті до кращих часів. Але так само обіцяє винищити практику кнопкодавства.
Критика й обіцянки
У партії переможців активно критикували ганебну практику кнопкодавства — коли один депутат голосує і за себе, і за своїх відсутніх колег. Тобто фізично в парламенті сидить, скажімо, 200 нардепів, а технічно “голосують” 400.
“Слуга народу” обіцяла серйозно карати за таку діяльність, а для профілактики – ввести голосування за допомогою сенсорної кнопки. І посміювались з іще чинного парламенту — мовляв, ті спеціально не користуються цією функцію, хоча можливість є.
Технічний бік питання
Сенсорні кнопки дійсно є — їх установили ще в 2008 році. Встановили — і досить. Потім у 2013 році все ж згадали — протестували — і знову забули.
У процесі тестування виявилось, що нардепи теж не дурні, й усі ці “розумні системи” теж чудово обходять. Для роботи з сенсорною кнопкою потрібні пальці обох рук — і в цьому хитрість системи. Однією рукою фіксуєшся на сенсорі, іншою — натискаєш кнопку “підтримую” або “не підтримую”. Але насправді кнопки за/проти можна зажати зубочистками або шпильками, тож одна рука звільнюється. До того ж панелі розташовані відносно поряд, отже нардеп із великими долонями цінується за двох.
А система “Рада – 3”, котра і забезпечує всю технічну частину голосування, слугує парламентові вже 17 років, а її “начинка” взагалі створена на базі технологій кінця 90-х. Розробник цієї системи Інститут ПММС НАН України, відмовився відповідати за роботу “Рада – 3”, оскільки її ресурс вичерпаний — більше 10 років вона й не повинна працювати.
Тож сенсорна кнопка є, але вона майже неефективна. “Рада – 3” ще працює, але це не точно.
Поки без кнопки
Стефанчук і Разумков вимкнули режим ентузіазму щодо сенсорної кнопки й увімкнули міркування щодо її недоцільності:
- Використання кнопки не передбачено регламентом.
- Немає належного технічного забезпечення.
- Це нічого не змінить, адже кнопка просто реагує на тепло рук.
- “Раді – 3” тричисниці до смерті — куди тут ще й кнопку.
Пройдімося по всіх пунктах:
- У “Слуги народу” є можливість внести зміни до регламенту. У тому вся принада більшості.
- Так, Парубій обіцяв, що все підготує і все буде. І навіть, начебто, дав відповідні вказівки. Але, мабуть, його не дуже зрозуміли, що й не дивно. З іншого боку, якщо СН так воліє відмінити кнопкодавство, то можна було б знайти можливість вирішити технічну проблему.
- Кнопку можна обійти, але це буде дещо складніше. І до того ж раніше у СН щось говорили про відбиток пальця, який забезпечує ідентифікацію кожного нардепа, а тепер — уже тільки про тепло рук.
- “Рада – 3” взагалі тільки на чесному слові працює, а тому експлуатувати її — це сумнівний задум. Тому незрозуміло, чому від кнопки відмовляються, а від системи — ні.
Імовірніше за все, у партії просто не змогли своєчасно оцінити всі технічні складнощі. Але тепер питання дійсно треба вирішувати, інакше прийдеться голосувати по-старому — підняттям рук. А якщо все одно є потреба модернізувати технічне забезпечення законодавчої діяльності, то чому б уже не зробити одразу все і добре — за сучасними технологіями, із сенсором та ідентифікацією за відбитками.
#stoppolitcor #вибори2019 #выборы2019
